logo
УКР

Як мода стала швидкою, і до чого тут екологічна катастрофа?

Що таке швидка мода, і як це взагалі? Насправді це, на превеликий жаль, стосується не лише моди, але й багатьох інших речей. Але давайте по черзі….

Людство від самого початку свого існування і до другої половини 20-ст переважно жило так собі. Не дуже заможно, періодично потерпаючи від голоду, холодів та інших негараздів. Ресурсів було мало, потреб багато, більшості наших пращурів постійно доводилось обирати між їжею та іншими благами, і в більшості їжа в цій пропорції переважала. Зрештою, про це ще дуже добре пам’ятають наші бабусі та дідусі. Тому гостро стояла потреба у надійних речах. Річ мала слугувати довго, бути зробленою «добротно», так, аби не втрачати свої функції роками. Це стосувалося практично всього – знарядь праці, меблів, усіляких дрібниць типу кухонного начиння чи зброї та інших. І це ж було актуальним для одягу. Чоботи, свитки, штАні, сорочки та спіднє мало бути витривалим. Не дарма ще досі вишиванки, яким понад 100 років, не те що не виглядають зле, але навіть нічого так собі носяться. До слова, з цієї ж вимушеної ощадливості вийшла й звичка лагодити речі, допоки це можливо, а викидати вже у випадку крайньої потреби, коли ремонт ставав неможливим. Мало це під собою й інші, глибші базові засади: по суті, кожна річ мала свого автора, була, як то зараз кажуть, «крафтовою»…

Але все змінилося після Другої світової війни, а точніше, у 50-х роках 20 ст. Головним чином у Сполучених штатах. Суспільство споживання почало набирати оберти, і світ почав змінюватись за ним. Супермаркети ломились від продуктів, які треба було продавати всіма доступними способами. Саме у 60 ті роки в Америці з’являється маркетинг у тому вигляді, яким ми його знаємо, тобто з різноманітних досвідів,  теорій та принципів перетворюється на засіб розв’язання комерційних задач. У цей же приблизно час, на перетині 50-х та 60-х, з’являється поняття модного дизайну. Не те щоб його не було раніше. Але до того це був плавний процес, в якому річ викидали лише тоді, коли вона не могла більше виконувати свої функції. Тепер же, завдяки новим дизайнерським тенденціям, старий тостер викидався чи ставав на лаву запасних лише тому, що новий мав більш сучасний дизайн. Те саме відбувалося з автомобілями, меблями, предметами побуту та, звичайно, одягом. Колекції почали виходити частіше, індустрія закрутилася. Так у світі з’явилося так зване «штучне зістарювання» речей. Це можна наочно побачити й відчути, поставивши поруч стільчик першої половини 20-ст (в нас, мабуть, і довше) і будь-яке сідало з jysk чи ikea. Конструктивно це будуть практично різні вироби.

Ще кілька історичних прикладів: коли інженери у 70-х розробили колготки, які можна було використовувати як буксирувальний трос для авто, фірма, що була замовником, одразу ж поставила інженерам інше завдання: зробити так, щоб колготки перестали бути настільки міцними. Подібних прикладів багато, про них є достатньо фільмів та книжок, один з найґрунтовніших називається «Змова проти лампочки», де про усі вищезгадані процеси наведено достатньо матеріалів.

Але якщо говорити про наш час, коли світ став динамічнішим ніж будь-коли, то ми можемо спостерігати просто неймовірну швидкість, з якою одягова індустрія почала нести свої текстильні яйця)

 

Трохи статистики:

  • Кожен день на смітники світу потрапляє приблизно 50 мільйонів тонн одягу, і з них лише 15% йде на переробку чи у повторне використання.

Певні бренди почали не тільки робити сезонні колекції, але й додавати у кожен сезон по кілька речей щотижня, аби стимулювати продажі. І, звичайно ж, якість цих речей постійно падає. Адже виготовляти мільйони речей щодня, слідкуючи за якістю, просто неможливо. І найцікавіше у цій історії те, що статистично дуже великий відсоток речей люди по всьому світу одягають лише один раз! Далі ці речі йдуть на смітник. Варто зазначити, що усе це не було б такою великою проблемою, якби так катастрофічно не шкодило екології. Адже саме виробництво одягу є найшкідливішим з усіх подібних видів діяльності людства.

  • Кожної секунди речі в еквіваленті одного сміттєвоза потрапляють на смітник чи спалюються.
  • При цьому вартість одягу, який щорічно викидається майже незношеним та не попадає на перероблювання, сягає 500 мільярдів доларів.
  • Щорічно до океану потрапляє півмільйона тонн мікроволокон з одягу. Це те саме, що  50 мільярдів порожніх пластикових пляшок.

  • Через високий рівень концентрації в одязі синтетичних матеріалів, тканини дуже довго розкладаються та знищують ґрунти, з якими контактують.
  • Пластикові деталі зі взуття розчиняються протягом 1000 років, після чого потрапляють у ґрунти та воду.
  • 10% викидів вуглецю в атмосферу відбувається саме через виробництво одягу. З такими темпами до 2050 року ця цифра сягне 25%.

  • А ще для виробництва однієї лише футболки потрібно 2650 літрів води. Це стільки, скільки випиває одна людина  за 2,5 роки життя. Для виготовлення 1 кг бавовни потрібно 20000 літрів води. Загалом промисловість використовує 1.3 трильйони галонів води на рік лише для фарбування тканин (враховуючи не тільки розхід, але й забруднення)

Але рішення є!

Зараз з’являється все більше закликів до так званого сталого споживання, тобто свідомого ставлення до свого гардеробу. Люди, почали звертати увагу на те, що вони носять і чому. Так з’явилися одягові компанії, які почали робити ставки на довговічність свого одягу, на його якість, як це було колись.

Напевне, найбільшою такою «свідомою» компанією у світі є Patagonia. Абсолютно “відірвана” компанія, яка завзято бореться за збереження природи. Це вони вигадали синтетичну тканину, яку можливо переробляти нескінченну кількість циклів, почали вирощувати органічну бавовну у спосіб, який не завдає шкоди екології. Це вони дають довічну гарантію на свій одяг, розвернули по всьому світі мережу безкоштовних майстерень, де можна полагодити одяг або навчитися це робити самотужки. Їхня рекламна кампанія Don’t buy this jacket стала однією з найуспішніших кампаній останніх років. І все це про свідоме споживання.

Нам дуже близький такий підхід. Ми цінуємо речі які робимо, свідомо від самого початку існування вибирали тканини, які б носилися довго, контролювали якість шиття, друку та усіх елементів, аби наш одяг міг слугувати своїм господарям не один рік. Саме тому футболки та поло, які були випущені на початках наших експериментів, часто і зараз можна побачити на людях. І ми тішимося, що наші речі дорогі людям, і вони продовжують носити їх роками.

Тому наповнюйте ваші гардероби свідомо, купуйте речі, які служитимуть вам довго, і тіштеся разом з нами, що  в такий спосіб ми всі зможемо зробити нашу планету трошечки чистішою.

24 Листопада 2021 Цікаве

Ми збираємо файли cookie для кращого діалогу з вами Детальніше. Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтесь з цим