Чоловічі куртки, жіночі куртки, дитячі, спортивні, зимові, демісезонні, авіаційні куртки, куртки-косухи, , парка, дублянка, пуховик, вітровка, анорак, джинсова куртка, шкіряна куртка, бомбер, ватник, гусарка, ватник з каптуром чи без — то чи інше точно є у вашому гардеробі. На сьогодні існує безліч видів цього одягу в гардеробі, а колись все розпочиналось з чоловічої шкіряної куртки, в епоху Середньовіччя або Раннього Відродження. Поки еліта носила довге, класичне пальто, чоловіки робочого класу носили коротшу шкіряну куртку з міркувань практичності.
Сьогодні куртка стала невід’ємною складовою нашого повсякденного чоловічого одягу. Довжина, тканина, крій змінювались протягом століть, проте це така собі еволюція курток до сучасного вигляду та вжитку. Сучасні чоловічі куртки від виробника створені на основі своїх предків. Ми розкажемо вам історію тих курток, які точно є у вашому гардеробі:
Колись такі куртки носили лише чоловіки робочого класу, зараз їх носять безліч людей, а деякі з курток стали символом та виокремилися в конкретні стилі, які асоціюються з різними людьми — мотоциклістами, байкерами, пілотами музичними субкультурами: панками, готами, металістами.
Парка колись була створена інуїтами Карібу в арктичному регіоні. Вона виготовлялася зі шкіри тварин, які жили в тому краї. Caribou — це парка з північного оленя, а seal зі шкіри тюленя. Цікаво, що деякі види інуїтських курток регулярно вкривали риб’ячим жиром, щоб зберегти їхню водонепроникність, тоді вони слугували ще й дощовиком. Зараз парки носять як зимові чоловічі куртки.
Анорак — первісно мав вигляд светра-куртки. Одягався через голову, бо був без застібок-блискавок та ґудзиків. Винайшли його також інуїти. Виготовляли їх зі щільних водонепроникних матеріалів, тоді це була шкіра морських тварин чи риб. Зараз його основу можна побачити у великої кількості сучасного одягу. До прикладу, в альпійському та туристичному одязі, в сучасній військовій формі в одязі для мисливства або в осінні куртки чоловічі.
Український народний стрій унікальний та неповторний, у ньому є безліч речей, які є у вжитку навіть донині. Ще за часів козацтва, жупани та свити мали свої унікальні елементи, які відрізняли їх від інших строїв сусідніх країн. Кожен регіон мав щось своє: колір, крій, матеріал та довжину.
Свиту, довгий верхній одяг, схожий на сучасний плащ, носили на Поліссі, Волині та козацькій Україні. Її можна вважати однією з найдавніших видів одягу, яка належала до українського строю, про неї є згадка в Києво-Печерському патерику 1678 року.
Жупан носило заможне населення — шляхта, козаки, міщани, пізніше він був поширений серед селян. Він був приталений, із призібраною спинкою, а манжети і кишені обшивали кольоровою тканиною, тасьмою, шнурами чи гарусом.
А сардак — сукняний верхній одяг, із рукавом довжиною до стегна, носили в Карпатах, на Буковині та Покутті, і чим ближче до гір, тим сардак був коротшим, а над Дністром сардаки були довжиною до гомілки. В Станіславському повіті, біля Лисця та Калуша, носили білі сардаки особливого крою, оздоблені вишивкою та з виложистим коміром. Їх носили не лише зимою, але й як весняні чоловічі куртки.
В Першій світовій війні та ще довгий час верхнім одягом солдат було вовняне службове пальто на чотири кишені, яке носили як у гарнізоні, так і в польових умовах. Це відстежувалось у більшості великих армій світу, але виявилось досить непрактичним у бойових умовах. Із часом армії шукали інші варіанти верхнього одягу, який мав бути утилітарним, практичним, зручним та таким, який би забезпечував кращий захист у бою.
Перші спроби створити універсальну, практичну форму були невдалі. Перша польова куртка була створена на основі цивільної куртки вітровки. Бавовняна польова куртка Olive Drab мала зовнішній шар із бавовняного попліну оливкового та темно-синього кольору з підкладкою з фланелевої шерстяної оливкової вовни.
У червні 1940 року вона була стандартизована і прийнята на озброєння для використання усіма членами армії США для носіння як зимової, так і літньої службової форми. Згодом куртка Olive Drab була офіційно замінена формою М-1943, яка включала значно вдосконалену польову куртку М-194, а цю, в свою чергу, замінила легендарна чоловіча куртка М-65.
У 1917 році Управління авіаційного одягу армії США створило «льотні куртки» для пілотів Першої світової війни. Ці спеціальні куртки були необхідними, оскільки кабіни у винищувачах Першої світової війни були відкритими та неізольованими. Щоб захистити від лютих холодних умов, оригінальні льотні куртки виготовляли з кінськоїабо тюленевої шкіри та обшивали хутром.
Перша льотна куртка була з козячої та овечої шкіри з в’язаним коміром, манжетами на поясі та застібкою на ґудзиках. На початку 1930-х років відбулась еволюція в історії бомбардувальної куртки. Льотна куртка А-2 являла собою шкіряну куртку з підкладкою, яка багато в чому була схожа на А-1, але ця версія мала застібку на блискавці із завісою та високим коміром. Попри те, що до цього часу були введені закриті кабіни, льотні куртки продовжували оптимізувати для кабін на відкритому повітрі, а еластичні манжети та талія залишалися ізоляцією від холоду. А-2 стала однією з найбільш визнаних версій знакової куртки.
Еволюція льотної куртки розвивалась стрімко, і після А-1 та А-2 світ побачив ще такі куртки:
У льотних куртках спостерігалися модифікації дизайну з часів винаходу, коли їх в основному виготовляли для використання військовими, до сучасності, коли їх носять як повсякденний одяг для всіх.
Ми збираємо файли cookie для кращого діалогу з вами Детальніше. Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтесь з цим
