Від військових парашутів до найвитривалішого одягу в світі: в чому секрет тканини ріп-стоп

Цей час настав! Авіація Галичини запускає свій перший одяг категорії PRO. Це високотехнологічні речі, в яких буде комфортно не лише займатися повсякденними справами, а й без страху порвати чи забруднити братися за щось геть екстремальне. І розпочати ми вирішили не аби з чого, а з дуже близької до літунської справи тканини – ріп-стоп.

Отож, перш ніж замовити нашу ріп-стоп сорочку СЛІДОПИТ, пропонуємо вам дізнатися більше не лише про цю тканину, а й трохи про історію нейлонових панчіх, шовкових парашутів, військової форми і того, що це все об’єднує. Бо з цього об’єднуючого ми, власне, і пошили свою першу PRO-сорочку.

«Якщо у людини є намет з накрохмаленого полотна, кожна сторона якого має дванадцять ліктів завширшки і стільки ж у висоту, він може кинутися з будь-якої висоти, не піддаючи себе при цьому якійсь небезпеці», – писав Леонардо да Вінчі понад 500 років тому поряд зі своїм кресленням першого у світі прототипу парашута. Але людству знадобилося трохи часу, аби повірити у те, що можна звідкись впасти і не розбитися.

Шовковий порятунок: які шанси на виживання мали авіатори до Другої світової

У летунській справі парашути почали використовувати приблизно у той же час, як брати Райт здійснили перший політ у 1903 році. Але ті взірці, які використовувалися до та під час Першої світової війни були недостатньо надійними і часто рвалися, навіть на етапі підготовки до стрибка, адже були виготовлені з бавовни або шовку.

Більш-менш якісний шовковий парашут, який вдалося поставити на рейки, з’явився лише квітні 1919 року, коли американський парашутист Леслі Ірвін зістрибнув з біплана de Havilland DH9 з двома такими зразками: одним на спині, що мав відкритися першим, і одним запасним на грудях. Пілот-випробувач і винахідник Джеймс Флойд Сміт, який тоді керував біпланом, у той же день подав заявку на патент цієї конструкції парашута: він отримав назву «Тип А». Після цього Ірвін заснував компанію Irving Air Chute Company, що стала першим у світі великим виробником парашутів. Згодом цей винахід настільки вдосконалився, що це спонукало авіаційне командування зобов’язати споряджати цим засобом порятунку всіх пілотів.

Та до надійного парашута цьому шовковому диву було ще далеко, бо пілоти і десантники щоразу ризикували порвати шовковий купол навіть під час звичайних випробувань, не кажучи вже про умови бойових дій.

Революційні панчохи: як нейлон назавжди змінив текстильну індустрію

У 1935 році американський хімік з компанії DuPont Воллес Карозерс синтезував полімер із великою молекулярною масою і створив сполуку, яка отримала назву поліамід 6,6, або, як ми його знаємо зараз, –  нейлон. Простіше кажучи, це був звичайний пластик, який розтягнули на волокна. Це було величезним проривом в науковому середовищі, але справжню славу у світі нейлон завоював тільки у 1939 році, коли жінки з усіх континентів почали марити нейлоновими диво-панчохами, які добре тягнулися і не рвалися.

Стратегічні панчохи. Як виробники нейлону почали рятувати життя пілотів

Коли світ стояв на порозі Другої світової війни, панчохи відійшли на другий план, адже матеріал, з яких їх виготовляли, став цілком собі стратегічним. Та сама хімічна компанія DuPont, яка власне і винайшла нейлон, взялася за створення технології виготовлення міцної тканини для куполів парашутів. Нейлон мав слугувати в ній армуючою сполукою, що значно зміцнило б тканину і здешевило б виробництво куполів.

Коли розробники DuPont винайшли найоптимальніше рішення інтеграції нейлону в тканину, вони поділилися своїм відкриттям з союзникам і технологію ріп-стоп для створення міцніших парашутів почали використовувати в Європі.

Вже у 1938 році Флойд Сміт, який раніше запатентував шовкові парашути «Тип А», доклався до створення компанії Pioneer Parachute Company в Коннектикуті, і став одним із перших, хто почав масово робити куполи саме з додаванням нейлону. Вони були найбільшими виробниками таких парашутів аж до 1942 року: в компанії удень і вночі працювали близько 3 000 співробітників, які виготовляли близько 300 парашутів за добу.

Військові парашути з додаванням нейлону коштували в рази дешевше, ніж шовкові. А ще вони були значно доступнішими у масовому виробництві, що у військовий час зіграло не останню роль у масовому впровадженні цієї технології.

До речі, після Другої світової війни син Флойда Сміта заснував компанію, яка почала виробляти парашути для астронавтів NASA, а ще вантажні, десантні, рятувальні та гальмівні парашути різних типів для ВПС різних континентів.

А щодо технології ріп-стоп, то вона досі використовується у деяких видах парашутів Повітряних сил України.

Формула міцності. Розбираємося в особливості плетіння та складі ріп-стоп

Ріп-стоп, як і інші види тканини, має дві площини переплетення: горизонтальну та вертикальну. Але, на відміну від звичайного перехресного плетіння, тут використовуються два види волокна, що чергуються вгору та вниз. Основний матеріал може складатися як із синтетики, так і з натурального волокна, що переплітається з армуючими нитками нейлону. Саме це і забезпечує міцність і стійкість такої тканини до будь-яких пошкоджень і унеможливлює поширення розриву на тканині.

Тобто, армуюча нитка – це та, що товща і виглядає як ребро. Вона має значно вищу стійкість до розриву, ніж ті нитки, які до неї прилягають, тому варіант щільного перехресного плетіння унеможливлює поширення розриву: якщо в одному з квадратів плетіння виникає пошкодження, армуючі нитки запобігають його подальшому поширенню.

То хто ж все таки винайшов технологію ріп-стоп?

В офіційних патентах США саме слово ріп-стоп згадується аж з 1 травня 1962 року, коли Луїс Вайнер і Гарольд Брандт задокументували, що створили «парашутну тканину, що містить еластичні та нерозтяжні ріп-стопи». Подейкують, що саме ці парубки зауважили, що ріп-стоп може мати шалений потенціал у виробництві одягу, тому зметикували зробити патент. Хоча сама технологія була винайдена значно раніше.

Де ще можна знайти тканину ріп-стоп

Якраз на кінець 1960-х років і припав пік інтеграції технології ріп-стоп в легку промисловість. Тканину з армуючими нитками, яку раніше використовували переважно у військовій справі, почали інтегрувати в інші індустрії: ріп-стоп почала застосовуватись при пошитті робочого одягу, туристичного спорядження і ще безлічі речей, які потребували зміцнення.

В той же час її успішно використовували у вітрильному спорті чи навіть повітроплавстві, адже технологія ріп-стоп застосовується навіть у куполах повітряних куль.

Але, мабуть, найбільш стале місце ця тканина зайняла в пошитті одягу та спорядження для військових. Технологія ріп-стоп ідеально підходить для їхніх потреб, тому вже у 1980-тих роках ріп-стоп використовувався практично у всіх видах тактичного спорядження.

Більшість зразків військової форми і спорядження, які ви зараз можете бачити на українських захисниках, пошиті саме за технологією ріп-стоп. Їх об’єднує технологія плетіння, в основі якої є армуюча нитка, але, при цьому, вони мають різний відсоток співвідношення основного матеріалу і нейлону, в залежності від потреб військового. Бо ще однією перевагою цього матеріалу є можливість обробляти чи просочувати його спеціальними засобами, що роблять одяг вогнетривкими; чи дихаючим за рахунок більшого складу бавовни; чи більш вітро і водо-відштовхуючим, знову ж таки за рахунок складу.

В чому особливість сорочки ріп-стоп Авіації Галичини

Склад та рівень міцності тканини ріп-стоп варіюються в залежності від того, де вона застосовується, адже для створення цієї тканини годяться різні матеріали – головне, аби в основі була армуюча нитка.

Для сорочки СЛІДОПИТ ми використали тканину ріп-стоп, яка має 50% бавовни і 50% нейлону. Таке співвідношення є ідеальним і для повсякденного носіння сорочки, і для досить екстремальних умов використання. Саме матеріал з нитками бавовни є найбільш популярним у світі, адже такий одяг є досить стійкий до вологи та бруду, тримає форму, щільний і при цьому добре пропускає повітря.