1987
5Рубрика про літаки в одному місці! Зібрали для вас добірку про залізних пташок, які зображені на нашому одязі та про які ми розповідали раніше в нашому телеграмі. І для зручності зібрали все-все-все у нашому блозі!
Всюдиліт, кажан, Аннушка, кукурузник — перші літаки цієї моделі називали по-різному. Вперше Ан-2 злетів в небо 31 серпня 1947 року. Будувався він на Київському авіаційному заводі, де було випущено більше трьох тисяч “всюдильотів”!
Літак Ан-2 занесений до Книги рекордів Гіннеса як біплан, що найбільш інтенсивно будувався після Другої світової війни — більш ніж 60 років!
Його використовували для різних цілей: як військових, так і сільськогосподарських.
А також кукурудзник літає хвостом вперед! Літак має крила, завдяки яким зависає на місці. А злетіти цей “кажан” може і з галявини, з засніженого поля та навіть води, бо за необхідності колеса перетворюються на лижі або поплавки.
Цей гідроплан є однією із версій модифікацій Ан-2. Перший політ літак виконав 31 липня 1951 року. Після проведення успішних вильотів гідроплан запустили в масове виробництво і перейменували.
З 1954 по 1955 рік Ан-4 активно експлуатували. Випробування проводились на територіях з великою річковою та озерною мережею без посадкових майданчиків. Літак мав високу маневровість на акваторіях незалежно від стану водної гладі. Така можливість з’явилася завдяки установці реверсного повітряного гвинта та водного керма. Експлуатація літака була можлива у прибережних районах річок та озер з глибиною від 80 см до 120 см. Будували Ан-4 в СРСР і Польщі. Поляки називали його An-2M — morsky.
Літак Ан-4 міг летіти практично в будь-яку глуш! Його використовували рибозаводи для перевезення пасажирів та транспортування продуктів, пошти чи іншого вантажу.
Експлуатацію та ремонт Ан-4 призупинили в 1983 році.
Це турбогвинтовий військово-транспортний літак. Його основні задачі — це транспортування та десантування людей або вантажів. Екіпаж складається з 5 людей, а на борт може взяти до 40 десантників, або ж 24 поранених на ношах. Розробка військово-транспортного літака Ан-26 почалась на авіабудівному концерні імені Антонова в 1964 році. Це один з найчисельніших літаків з усього модельного ряду антонівців — майже півтори тисячі бортів. Всього існує близько трьох десятків модифікацій цієї моделі.
Вперше Ан-26 злетів в небо 21 травня 1969 року, а привселюдний показ літака відбувся цього ж року на авіасалоні в Ле Бурже. Серійне виробництво було організоване на Київському авіазаводі. І вже 29 серпня 1969 року випущено перший серійний Ан-26, а за 17 років було побудовано 1398 літаків!
Ан- 26 відрізняється високою стійкістю, легкістю керування і хорошим оглядом з кабіни екіпажу. До того ж доступний пілотам середньої кваліфікації. Він не вибагливий до злітно-посадкових майданчиків і це дозволяє цілий рік експлуатувати його на ґрунтових, трав’яних, галькових, піщаних, засніжених невеликих аеродромах!
Літак “Руслан” — найбільший у світі серійний транспортний літак, який успішно працює на світовому ринку комерційних перевезень. На льотно-випробувальному аеродромі ДП «АНТОНОВ» в Гостомелі базувалась транспортна ланка «Авіалінії Антонов», основу якої складали сім «Русланів». Але це летовище постраждало через артилерійські удари окупантів під час окупації Київщини. Один “Руслан” отримав невиправні пошкодження.
Коли цей літак тільки створювали, то вперше в СРСР реалізували комплексно-цільову програму для поліпшення всіх складових ефективності літака: від аеродинамічних характеристик до техобслуговування і ремонту. Тоді проаналізували 540 можливих компонувань літака! Створювали Ан-124 для перевезення військової техніки та балістичних ракет.
Перший політ відбувся 24 грудня 1982 року, тоді з заводського аеродрому Святошино злетів важкий стратегічний військово-транспортний літак АН-124 «Руслан», здатний перевозити до 150 т вантажу. Назву отримав під час випробувань. Олег Антонов мав шість варіантів назв пов’язаних з грецькою міфологією, але хотів знайти щось слов’янське. Він розглядав навіть найменування «Тарас Бульба». Слово «Руслан» перемогло завдяки лаконічності та милозвучності. З 1984 року у СРСР почали випускати Ан-124 «Руслан». Виготовляли модель аж до 2004. За цей час випустили 55 бортів. Сьогодні ДП «Антонов» підтвердило, що у зв’язку з неможливістю виконання міжнародних авіарейсів з України, п’ять літаків «Руслан» тимчасово базуються в аеропорту Лейпцигу.
Ан-124 – останній літак, створений під безпосереднім керівництвом Генерального конструктора Олега Антонова.
Цей літак створювався за непроникною завісою секретності радянських космічних програм, але ще до першого зльоту став світовою сенсацією!
Перше призначення «Мрії» — космічна галузь, літак міг не тільки перевозити на «спині» космічний корабель, але й слугувати «літаючим космодромом», з якого корабель міг стартувати на орбіту! Але «Мрію» до кінця 1990-их законсервували в ангарі. На початку 2000-их її реконструювали для перевезення надважких і великогабаритних вантажів. У цей літак вміщувалась ціла картинна галерея!
Ан-225 з’явився на світ 30 листопада 1988 року, літак урочисто викотили з складального цеху під відкрите небо. Тисячі працівників підприємства вперше побачили на його борту напис «Mpiя», нанесений вночі. Літак передали в руки випробувальної бригади, а його Генеральний конструктор ще довго відповідав на питання журналістів про його ім’я. «Мрія — це безкінечність людської думки і бажання. Мрія веде нас вперед і ніколи не зникне, доки людина живе на планеті. І якщо народився літак на українській землі, хай несе на своєму борту слово її мови — Мрія», — сказав тоді Генеральний конструктор Петро Балабуєв.
21 грудня 1988 року відбувся перший політ дослідного зразка найбільшого у світі транспортного літака Ан-225 «Мрія». Розробку закінчили у рекордно короткий термін — за 3,5 роки. Основою став Ан-124 «Руслан» — до появи «Мрії» він був найбільшим літаком у світі. У березні 1989 року «Мрія» з вантажем 156,3 тонни піднялася в повітря і за 3 години 45 хвилин польоту встановила 110 світових рекордів за швидкістю, висотою та вантажопідйомністю! До наших днів «Мрія» продовжувала ставити світові рекорди, їх назбиралося близько 250!
Російські окупанти знищили «Мрію» в аеропорту Гостомель під Києвом у перші дні повномасштабного вторгнення. Підприємство «Антонов» запустило збір коштів на відновлення літака. Генеральний конструктор мав рацію: мрія веде нас вперед і ніколи не зникне, доки живий хоча б один українець.
Основна “спеціалізація” винищувачів Су-27 – знищення повітряних цілей противника. Власне, зараз ці літаки патрулюють небо України від їх російських візаві Су-27! Наразі Су-27 є одним з основних літаків Повітряних сил ЗСУ
Прототип цього винищувача — Т-10-1 здійснив перший політ 20 травня 1977 року. Потім цей прототип було модифіковано у винищувач четвертого покоління Су-27. Так класифікуються бойові винищувачі, які створили у 1970-х, вони експлуатуються у більшості розвинених країн світу станом на 2010-ті роки.
У 2014 році, коли Росія окупувала Крим, у Повітряних сил ЗСУ було тільки 19 справних літаків. “Сушки” знаходяться на озброєнні в двох бригадах: 831 в Миргороді та 39 в Озерному.
У час повномасштабної війни 6 та 7 травня 2022 року українські Су-27 завдали бомбового удару по захоплених росіянами об’єктах на острові Зміїний
Літак Су-24 є основним озброєнням бомбардувальної авіації Повітряних Сил ЗСУ. Це фронтовий бомбардувальник і він може наносити ракетно-бомбові удари в будь-який час доби та при різних погодних умовах! В тому числі він може виконувати свою роботу на малих висотах з прицільною поразкою наземних і надводних цілей.
Це був перший радянський літак з системою автоматичного маловисотного польоту з оминанням рельєфу місцевості. 1250 кілометрів — така дальність польоту Су-24. До того ж він може розвивати швидкість до 1700 км/год і вражати цілі на відстані до 600 км. Су-24 може піднімати у повітря бомби і боєприпаси загальною вагою до 8 тонн!
Озброєння Су-24 є його очевидною перевагою. В асортименті винищувача є ракети для знищення радарів противника та підводних кораблів, бомби для мостів, бункерів і танкових колон.
До того ж цей бомбардувальник здатен мінувати місцевість з повітря, вести розвідку і аерофотозйомку! Для оборони від винищувачів він оснащений ракетами класу “повітря-повітря”, які можуть атакувати перехоплювач з будь-якого ракурсу. Завдяки надзвуковій швидкості і можливості літати на низьких висотах літак може довго залишатися непомітним для ворога.
Розробку Су-24 почали в 1961 році як модифікацію винищувача Су-7. На своєму борту старий літак не вміщав всього потрібного обладнання, встановлення яких вимагав час. Тому з 1962 року почалося конструювання літака, який отримав назву Т-6. Цей проєкт був досить складним, тому його призупинили через неготовність прицільно-навігаційної системи. Пізніше в 1964 році роботу над бомбардувальником продовжили. Головними умовами для нього були короткий зліт, посадка та можливість тривалого надзвукового польоту. Серійний випуск розпочався в грудні 1971 року після всіх державних випробувань і тривав до 1993 року. За цей час випустили близько 1200 літаків в різних модифікаціях.
Вперше надзвуковий бомбардувальник злетів в небо 17 січня 1970 року. Здійснив цей політ льотчик Володимир Ільюшин. Він пілотував перші рейси інших літаків, не тільки Су-24. В небо пілот піднімав Су-11, Т-5, Су-15, Су-17, Т-4, Су-25 та Су-27.
Штурмовик уперше піднявся у повітря у 1975 році, а експлуатують його з 1981 року. Су-25 є високозахищеним, його ще називають літаючим танком через високий ступінь броньованого захисту. Життєво важливі системи штурмовика дублюються і екрануються менш важливими. Пілот майже повністю захищений від обстрілу зі ствольної зброї калібром до 12,7 мм, а за найбільш небезпечними напрямами – до 23 мм.
«Грачі» витримують більше потраплянь ніж інші моделі, але з появою сучасних ПЗРК втрати Су-25 виросли. Під час Афганської війни Су-25 поверталися із завдання із сотнею пошкоджень.
Сам же «Грач» оснащений потужним комплексом озброєння – авіагарматами, авіабомбами різного калібру і призначення, керованими і некерованими ракетами «повітря-земля», керованими ракетами «повітря-повітря». Всього на штурмовик можна встановити 32 види озброєння!
Це один з найпоширеніших у світі легких винищувачів четвертого покоління. Дотепер вони є на озброєнні 19 країн. МіГ-29 має неперевершену як вертикальну, так і горизонтальну маневреність. Саме на цьому винищувачі виступала наша пілотажна група «Українські соколи» на початку свого існування, яка виборола ряд найвищих нагород на престижних міжнародних авіашоу. На MіГ-29 обороняє українське небо 114 бригада тактичної авіації з Івано-Франківська.
Перший політ прототипу був здійснений 6 жовтня 1977, а серійне виробництво розгорнули в 1982 році. Усього до 1991 виробили близько 800 МіГ-29.
Винищувач оснащений двома ракетами середньої дальності Р-27 і чотирма всеракурсними Р-60М та Р-73 малої дальності. Вперше у світі приціл для них був розміщений прямо на шоломі пілота! Йому достатньо лише повернути голову у бік супротивника і натиснути кнопку «пуск», розумна ракета діяла за принципом «вистрілив і забув»: після старту сама знаходила і знищувала літак ворога. А 30-мм гармата здатна була випустити 1500 потужних снарядів за хвилину, одного потрапляння якого було досить для знищення літака класу винищувач. Унікальна особливість МіГ-29 — можливість злету з бойовим навантаженням на одному двигуні з включенням другого двигуна вже в повітрі, що дозволяє зекономити дорогоцінний час при злеті по тривозі.
І вишенька на торті — дальність польоту МІГ 1430 км, а відстань від Києва до Москви – 855 кілометрів. Ну, ви зрозуміли.
У цій війні Україна використовує два типи винищувачів — МіГ-29 і Су-27. МіГи використовуються також для виконання завдань «повітря-земля» і збиття ракет і дронів, а ще — для виконання завдань супроводу, забезпечуючи захист штурмовиків Су-25, проте їх флот зменшується
У жовтні 1960 року літак Бе-12 (ще його називають «чайка») — здійснив перший політ. Це протичовновий літак-амфібія, завдання якого — ведення пошуку підводних човнів і боротьба з ними. Бе-12 є наступником гідроплану Бе-6, у якого запозичено крило типу «чайка» та вертикальний стабілізатор, який забезпечує його курсову стійкість.
Літак має турбогвинтові двигуни, що додає швидкості та дальності польоту; висувні шасі, що дозволяють виконувати посадку на аеродроми на суходолі.
Він став до служби в авіації ще у 1960-тих для здійснення патрулювання на морі. Згодом “чайку” було модифіковано в протипожежні танкери для гасіння лісових пожеж.Серійне виробництво Бе-12 завершилось у 1973 році. На ньому було встановлено 46 світових рекордів.
На службі у Військово-Морських Сил України перебуває 2 літаки Бе-12, але зважаючи на їх архаїчність, Морська авіація ВМСУ планує отримати нові морські патрульні літаки. Бе-12 є на озброєнні у 10 морській авіаційній бригаді.
Цей вертоліт в народі називають «Крокодилом». Це радянський ударний вертоліт, гримуча суміш штурмовика і бойової машини піхоти.
Перший дослідний Мі-24 був створений в 1969 році, почалися випробування. Мі-24 став першим радянським гелікоптером, спеціально розробленим для забезпечення вогневої підтримки сухопутних військ і запущеним у серійне виробництво. Всього серія ударних гелікоптерів Мі-24 налічує понад 20 модифікацій. Серійне виробництво тривало до 1989 року, на двох заводах було виготовлено більше двох з половиною тисяч вертольотів Мі-24 всіх модифікацій.
Сьогодні цей вертоліт стоїть на озброєнні декількох десятків армій світу, зокрема й України, та активно використовується у війні з росією обома сторонами.
Ми збираємо файли cookie для кращого діалогу з вами Детальніше.
Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтесь з цим
Дякуємо
Підписка на статті
Акції, знижки, пропозиції
