Святослав Вакарчук: «Я не міг цього не зробити» | Спільні цінності

Що означає любити свою країну? Для лідера гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука – це про внутрішнє відчуття, яке не потребує пояснень. Про це і не тільки він розповів нам у проєкті «Спільні цінності», де ми говоримо про речі, які об’єднують.

До слова, із героєм нашого нового випуску ми давніше створили колекцію футболок «О.Е.». То є речі, у яких звучать сенси, знайомі мільйонам українців. Частина коштів з продажу кожної футболки спрямовується до благодійного фонду гурту для закупівлі спеціалізованих дронів для ГУР.

А у цій розмові Святослав Вакарчук говорить не лише як музикант, а як людина, яка гостро відчуває зв’язок зі своєю країною та людьми. І саме тому ті його слова відгукуються. 

Що для вас найприродніший спосіб показати любов до своєї країни?

Кожна людина сприймає любов і почуття любові по-своєму. Ти не маєш взагалі комусь щось доказувати, коли ти любиш. Ти просто робиш щось і любиш, тому що не можеш не любити. В тому числі, почуття до своєї країни – це коли ти просто дієш саме таким чином, а не іншим.
Мене часто питали на початку війни, коли почалося вторгнення Росії в Україну, я одразу поїхав на Схід, в Харків, в Запоріжжя, в інші міста, “чому ви це зробили?”. Я не знаю, чому. Я це зробив, тому що відчував, що не можу цього не зробити, я мушу бути там в цей момент. Це було інтуїтивне, можливо, навіть інстинктивне бажання.
Я думаю, що це і є для мене прояв любові до батьківщини. Я вважав, що я маю бути там, маю підтримати своїх людей, маю підтримати свою землю, свої міста. Так підказало мені серце.

Які слова та ідеї ви могли б носити на собі щодня, аби інші це бачили?

Оскільки я зараз сиджу в цій футболці колаборації з Авіацією Галичини, на якій «Я не здамся без бою», то перше, що приходить в голову, — що я міг би носити на одязі цитати своїх власних пісень, оскільки я сам вже сказав — можу і носити.

Які українські культурні традиції, надбання чи особистості вас надихають і чому?

Я музикант, і мене найбільше надихає музика. Тому, якщо говорити про українські культурні традиції, мене найбільше надихають українські народні пісні. Кожен раз, коли я чую українські пісні, якісно і щиро заспівані, виконані, чи то просто як десь люди співають, чи то як саундтреки до кіно чи вистав, чи на концертах, у мене завжди мурашки по шкірі і часто виступають сльози на очах. Це така, знову таки, інстинктивна поведінка на архетипні прориви культури, архетипні приклади культурного коду. Для мене всі українські традиції важливі, але музика для мене понад усе. Я би сказав, якщо я чую українську народну пісню, мені цього достатньо, щоб в мене була стійка асоціація саме з Україною.

Перегляньте повне відео, щоб почути від Святослава Вакарчука більше про те, що надихає, тримає та об’єднує нас сьогодні.