Війна дронів: як технології дають Україні перевагу на полі бою

Сучасна війна — це вже не лише про артилерію чи піхоту. Це війна технологій, інженерії та швидких рішень. Дрони змінили правила гри: від розвідки до ударів, від евакуації до логістики. 

У цьому інтерв’ю — практичний погляд зсередини від Тетяни «Рудої» Гуськової, ветеранки російсько-української війни та інженерки дронів, на те, як безпілотники стали сильною стороною України і чому саме вони стають перевагою на полі бою.

Як ви долучилися до лав ЗСУ?

Я мобілізувалася на початку повномасштабного вторгнення через найближчий військкомат, до котрого я змогла доїхати. На той момент це на лівому березі Києва. Приїхала, сказала: «Хочу служити».

Ви з початку служби працювали з дронами?

Я була пов’язана з дронами майже одразу. Я служила перший рік в піхотній роті медиком, але літати на дронах я почала ще тоді. Це були розвіддрони. А після року служби мене взяли у взвод розвідки, і там я стала вже на посаду оператора-розвідника з виходом оператора-ударника.

Вже коли я демобілізувалася, шлях пішов далі одразу в навчання. Я дуже і дуже хотіла, прагла і розуміла, що я хочу і маю масштабуватися. Тобто, я одна на фронті з дроном і пультом — це ефективно. А купа людей, котрих навчу я, і купа дронів, котрі вироблю я, — це буде ще ефективніше. Це було про масштабування.

Одразу це була академія Dronarium. Ми з командою таких самих, як я, відкрили курси FPV-пілотування, вони активно функціонують досі.
І далі це був перехід у R&D, у Warmax Technology — це частина компанії Dronarium Group. Ми активно почали займатися системою оптоволоконних зв’язків. Ми були першими, хто її активно інтегрував.

Які навички дає армія у цивільному житті?

До служби в армії я працювала в сфері спорту, тренером з повітряної гімнастики, і сказати, що я була наближена до технологій — ну, ні, але мені це було цікаво. У мене син «літав» на дроні, але це не було моєю сферою діяльності. Наразі дослідження, розробки, інженерія — це дійсно все моє життя.
А з навичок: в мене немає проблем з блекаутом, я можу перепаяти що завгодно. Вважаю, це чудова навичка.

Яку роль відіграють дрони у сучасній війні?

Ми можемо говорити про неспіввідношення кількості сил у росіян і в нас. А саме технологіями, дронами, ми можемо бути попереду.
Недооцінювати ворога не треба. Вони дуже багато виробляють, розробляють. З ними воювати дуже важко. Але ми навчилися в умовах нечітко поставлених задач, нечітких термінів виконувати завдання, які здавалися нереальними. Нас менше фізично, в нас менше техніки, але ми більш навчені і ми не маємо іншого вибору. Ми захищаємо своє, найдорожче, нам нема куди відступати.
Вони засипають нас «шахедами», а ми робимо по них точні удари. В нас менше, але в нас точніше, спланованіше і якісніше.

Крім того, артилерія не буде працювати, поки не підсвітить Mavic. Жодна операція, наземна чи водна, не буде проведена без супроводу дрону. Мінування, розмінування, евакуація — все це дрони.

Які дрони використовуються на фронті?

Їх дуже багато. Це можуть бути наземні роботизовані комплекси, повітряні, надводні, підводні дрони. Вони задіяні не лише у військовій сфері, а й у ДСНС, наприклад. Дрони використовуються в евакуації поранених бійців.

Коли я почала літати, в мене з’явився перший Mavic, мій командир сказав: «Не займайся фігнею, своїми іграшками, а йди бійниці рахуй». Дуже багато не розуміли. Але все ж дрони переважили радянську систему.

У нас нереальні показники — евакуація в капсулах за 40 км. Якщо в 2022 році 10-15 км — це був ще умовний тил, можна було ще машиною доставити, то зараз 40 км — це дистанція дронів навіть на оптоволокні. Дуже розширилася лінія фронту. І саме завдяки дронам ми маємо можливість працювати в цій широкій зоні.
Але ж — так само і вони. Тому це завжди боротьба дронів і РЕБу. Тож ми в компанії не можемо займатися тільки дронами. Ми виробляємо РЕБи, кабелі, щоб ті дрони могли літати.

Чи є особливий для вас дрон?

У нас є наша розробка. Це оптоволоконний 13-дюймовий дрон РОННІ. Це те моє продовження на фронті, якого я прагнула. 

З якими проблемами у виробництві дронів вам доводилося стикатися?

Українські виробники, як і українське військо, воюють не завдяки, а всупереч. Перепон неймовірна кількість. Я не можу сказати, що держава не підтримує. Підтримує, звісно, абсолютно. Наприклад, кластер Brave1 — неймовірно пророблена робота. Але що стосується постачання, митниці — перепон дуже багато.
Це і корупційна складова, і бюрократична волокіта. Наразі виробнику, якщо він молодий продуктивний стартапер і має класну ідею, щоб вирости і масштабуватися, треба докласти реальних зусиль. Це дивно звучить у воюючій країні. Здавалося б, всі сили мали піти на розробку, масштабування, але чомусь ні.

Як почати працювати з дронами?

Спочатку пройти курси з інженерії БПЛА — це абсолютно доступно. Після цього можна влаштуватися до виробника дронів. Можна знайти вакансію на платформах з пошуку роботи. Ви будете долучені до війська — це є критичною інфраструктурою. Отримаєте гідну зарплату, бронювання, чисту совість.

Це абсолютно реально. Діти це роблять. В мене син збирає рами. Для мене це момент патріотичного виховання. Та й діти до того тягнуться. В нас вже є багато шкіл з інженерії, конструювання, пілотування дронів. Гуртки авіамоделювання були завжди. Просто з літачків ми перейшли на дрони. Але важливо направляти їх в сторону технологій, а не війни і смерті.

В Авіації Галичини є колекції одягу, присвячені темі дронів. Що ви про це думаєте?

Ви в Авіації Галичини закарбовуєте історії в одязі. Для мене це дуже важливо. Я коли бачу, що у вас колекції про якісь бригади, підрозділи чи події, розумію, що я хочу такий (одяг) мати, бо хочу закарбувати це для себе.
Ми живемо в страшний час. І колись ми будемо це згадувати. Історію вже паплюжать. А ваш одяг став таким інструментом, який допомагає зберегти пам’ятні моменти. Я дізнаюся із ваших рубрик багато нового. Ви для мене — історія. І ваш одяг — це комфорт. Ви робите стильно, класно і доступно.

Дрони стали чи не основою сучасного поля бою: вони дають перевагу в точності, швидкості й ефективності. За кожним таким рішенням — досвід, інженерія і люди, які щодня шукають нові способи бути оперативнішими і сильнішими за ворога. І поки ця технологічна перевага зростає, Україна зберігає здатність не лише триматися, а й змінювати правила цієї війни.