УКР
Контакти
Вхід
Email
Увійти
Вперше тут? Зареєструйтеся
25.08.2023
Цікаве

10 фактів, які закохають вас у Повітряні сили України

Якщо ви досі не закохані в них
1106
5

24 лютого 2022 року, о 3 годині 55 хвилин за київським часом командувач Повітряних сил Збройних сил України Микола Олещук віддав наказ негайно підняти в небо усю військову авіацію України.

На той момент в повітряному просторі України вже 35 хвилин як не було жодного цивільного літака.

Усі літаки, гелікоптери, установки і цілі підрозділи мали негайно розосередитися: у деяких випадках пілоти дотягували літаки до відносно безпечного аеродрому на критичній межі палива. Таким чином у перші години повномасштабного вторгнення Повітряні сили Збройних Сил України врятували увесь свій авіаційний флот та підрозділи, які до нього входять.

І поки ми благали світ закрити небо над Україною, вони 24 години на добу і 7 днів на тиждень без перепочинку робили свою роботу. Пілоти 24/7 ризикували життям, полюючи на ракети та БпЛА. Техніки 24/7 робили надможливе, аби наші літаки і все обладнання працювали справно. Радіотехнічні війська 24/7 чатували в екранах і попереджали про небезпеку. Зенітні ракетні війська 24/7 виконували титанічну роботу, захищаючи наше небо. І кожен з них продовжує робити це прямо зараз – вони не мають вихідного навіть у своє професійне свято.

Нас читає чимало пілотів та людей авіації, тому заходьте в наші соцмережі та вітайте наших героїв з Днем авіації. А ще пишіть у коментарях власні факти, за які ви любите Повітряні сили України.

Мобільна вогнева група ловців «шахедів»

Одна з суперсил української ППО – маневреність. Ми маємо величезну територію та дуже малу кількість ЗРК, тому Повітряні сили філігранно «тасують» авіацію, зенітні ракетні комплекси і навіть спеціальні мобільні групи «ловців шахедів», аби захистити міста і вчасно втекти від ударів ворога. Наша ППО унікальна тим, що зібрана з усього, що ми маємо. І всі ці засоби працюють як один злагоджений організм: під час однієї повітряної тривоги нас одночасно можуть захищати як новітні західні системи, так і старі комплекси та авіація.

Задумувались про те, як нашим Повітряним силам з першого дня повномасштабного вторгнення вдається рятувати свої літаки від регулярних обстрілів аеродромів? З 24 лютого наші Повітряні війська дуже вміло застосовують тактику розосередження, що дозволяє вже другий рік поспіль вислизнути з-під ракет, якими ворог цілить у злітні смуги та ангари. Тобто, після виконання бойового завдання літаки не зберігаються на одному аеродромі. Ба більше, самі аеродроми мають достатньо високий рівень захисту – деякі продовжують успішно функціонувати навіть після масованих обстрілів.

Хлопці і дівчата, які працюють у підрозділах радіотехнічних військ, не просто чатують в екранах радарів, а й самі створюють це радіолокаційне поле вздовж нашого кордону та над окремими об’єктами і містами. Цей підрозділ працює на всій території України і має у своєму арсеналі абсолютно невидиму зброю – радіохвилі. Вони «ловлять» цими хвилями і БпЛА, і протикорабельні, і крилаті, і балістичні ракети морського, сухопутного і повітряного базування, миттєво наводячи на них інші підрозділи Протиповітряної оборони.

Українські літаки АН-24 та АН-26 легко працюють як у палючій Африці, так і в морозах Півночі. Їх не лякають ні короткі злітні смуги, ні бетонні покриття. АН-и регулярно «рятують світ» гуманітарними вантажами там, де інші літаки й хвіст не покажуть. Наші транспортні війська ліквідовували аварію на Чорнобильській атомній електростанції, брали участь у безлічі миротворчих місій по всьому світу і з першого дня війни у 2014 році робили титанічну роботу,  підтримуючи абсолютно усі роди військ.

За всю історію своєї незалежності українські Повітряні сили завжди були відкритими до нових знань і за будь-якої можливості опановували нову техніку. У 2011 році, під час спільних навчань Safe Skies з американцями та поляками у Миргороді, винищувачі F-16 впродовж двох тижнів успішно злітали та сідали на українській авіабазі. Тоді вони спільно з нашими Су-27 та МіГ-29 готувалися захищати українське небо під час Євро-2012. Це було перше знайомство українських Повітряних сил з літаками, які через 12 років прийматимуться нами на озброєння.

У Повітряних силах підтвердили, що наша група пілотів, техніків та інших «авіаторів» прямо зараз освоює літаки F-16 та JAS 39 Gripen в Данії та Швеції.

«Перед підготовкою двоє наших пілотів були протестовані інструкторами з США, – сказав в ефірі телемарафону Командувач Повітряних сил України Микола Олещук. – Загальна підготовка пілота складає 32 місяці, але по цих двох пілотах було прийнято рішення, що вони зможуть опанувати F-16 за 4 місяці. У вісім разів швидше!»

Командувач Повітряних сил ЗСУ заявив, що програма освоєння американської системи Patriot була розписана на 10 місяців, але коли наші хлопці приїхали на навчання в США, інструктори зрозуміли, що їм буде достатньо всього 10 тижнів (!)

Командування Повітряних сил робить велику ставку на молодих пілотів – незабаром навіть курсанти в Україні навчатимуться за оновленою програмою, аби якнайшвидше бути готовими виконувати бойові завдання на західних літаках.

У 1993 році Кодорська ущелина в Грузії спочатку стала прихистком, а потім смертельною пасткою для понад десятка тисяч мирних жителів. Вони ховалися в горах від війни, але вдарили приморозки і люди почали просто гинути від холоду і знемоги. Україна була єдиною, хто погодився відправити свої Повітряні сили на порятунок картвелів.

15 гелікоптерів Мі-8 з Вапнярки та Херсону і 2 гелікоптери морської авіації Ка-27 з аеродрому в Саках миттєво вирушили на завдання. За лічені дні вони налітали над Грузією понад 271 годину і врятували 7643 людини, попутно доправивши сотні тон гуманітарного вантажу.

Кожен виліт українських гелікоптерів в окупований Маріуполь навесні 2022 року вже увійшов в історію світової авіації. На наднизьких висотах, завантажені зброєю, провіантом та бійцями, наші пілоти залітали у ворожий тил на глибину близько 100 км, а потім поверталися перевантажені евакуйованими воїнами.

«Ні в яких «Падіннях чорного яструба» ніколи американці не дозволяли собі входити на більш ніж сотню кілометрів в глибоко ешелоновану систему ППО при патрулюванні винищувачів ворога в повітрі, – казав в інтерв’ю «Українській правді» засновник полку Азов Андрій Білецький. – Таких операцій ніколи в історії людства не було».

Пілоти, бійці Азову та медики піднімалися на борт гвинтокрилів з розумінням, що, найімовірніше, це їхній останній політ. У операції були задіяні 16 гелікоптерів Мі-8. Два з них були втрачені.

Коли ми бачимо новину про загибель українського пілота, навряд чи ми в першу ж мить усвідомлюємо, що за цим стоїть. За кожною такою втратою для країни – безмежне горе рідних. І першою опорою для таких родин стають саме побратими Героя. Вони приходять на допомогу перш ніж це робить держава чи будь-хто інший. Ці хлопці та дівчата обов’язково оплачуть свого полеглого побратима, але вони – люди негайної дії, тому й приходять на допомогу першими.

«Ми розуміємо, що це може трапитися з кожним, тому фінансово допомагаємо сім’ї загиблого», – описував цей феномен українського війська легендартний пілот KARAYA ще за рік до повномасштабного вторгнення.

Рідні героїв ніколи не залишаються самі.

Ми ніколи не знатимемо імен усіх тих хоробрих хлопців та дівчат, які захищають наше небо, але завжди будемо безмежно вдячні своїм рідним незнайомцям з Повітряних сил ЗСУ.

Фото: armyinform, 2day.kh.ua, ГУР МО, Укроборонпром
Фрагменти інтерв’ю: Українська правда, Національний телемарафон, Громадське Інтерактивне Телебачення

Вам сподобався матеріал?

Ми збираємо файли cookie для кращого діалогу з вами Детальніше. Використовуючи цей сайт, ви погоджуєтесь з цим