Роззброєння української авіації: як воно відбувалось і чому?

У перший день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року — однією з головних цілей росії стало знищення української авіації. Під ракетними ударами пілоти та технічні служби евакуйовували літаки й гелікоптери просто з аеродромів. Попри обстріли та вибухи, Повітряні Сили України не лише зберегли значну частину авіапарку, а й довели: українські пілоти здатні ефективно діяти навіть у найскладніших умовах війни.
Історія цього протистояння нерозривно пов’язана з попередніми десятиліттями — періодом, коли відбувалося роззброєння української авіації та скорочення її потенціалу.

Українська військова авіація після 1991 року: від однієї з найбільших у Європі до скорочення

Після розпаду СРСР Україна отримала одну з найбільших військових авіацій у Європі. У світовому рейтингу Повітряні Сили України посідали четверте місце після США, росії та Китаю. Загалом у розпорядженні було близько 2 800 літальних апаратів.

Втім, упродовж років незалежності авіапарк суттєво скоротився. З 1991 року Україна не придбала жодного нового бойового літака, а на озброєнні залишалися переважно радянські машини, виготовлені у 1968–1991 роках. Згідно з домовленостями про ядерне роззброєння Україна також втратила стратегічні бомбардувальники.
Про причини та наслідки цих процесів розповідає доктор історичних наук, професор Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрій Харук.

Списання застарілих літаків: перший етап скорочення

Першим кроком стало списання морально та технічно застарілих типів: Су-15, Ту-22, МіГ-25, МіГ-23. Процес тривав до 1996 року. На момент здобуття незалежності таких машин було приблизно півтори тисячі. Їх утримання не мало практичного сенсу, тому списання вважалося раціональним рішенням.

Ліквідація стратегічної авіації: Ту-22М, Ту-95, Ту-160

Найбільш дискусійним етапом стало роззброєння стратегічної авіації України. На озброєнні перебували Ту-22М, Ту-95 та Ту-160. Фактично Ту-95 і Ту-160 були ракетоносцями, розрахованими на крилаті ракети з ядерними боєголовками. Україна таких ракет не мала, тому ці літаки залишалися без озброєння.

«Якщо говорити про стратегічну авіацію, то і Америка, і Європа не була зацікавлена в наявності в України з її непрогнозованим геополітичним курсом важких бомбардувальників. Відповідно і ліквідація бомбардувальників фінансувалася США як захід зниження небезпеки» — розповідає Андрій Харук.

Після розпаду Радянського Союзу вектор розвитку нових незалежних держав було важко спрогнозувати. Вашингтон не знав, хто прийде до влади в пострадянських країнах, тож боявся, що ядерні матеріали потраплять у руки непередбачуваних режимів. А координатором ядерного роззброєння української авіації стала росія за погодженням із США.

В січні 1994 року Клінтон, Кравчук та Єльцин підписали в кремлі т. зв. тристоронню угоду, згідно з якою Україна невдовзі за безцінь віддасть росії значну частину свого ядерного статку як плату за газові борги. В тому списку були 11 нових стратегічних бомбардувальників з мінімальним нальотом: вісім важких Ту-160 1989-1991 року випуску та три Ту-95МС 1990-1991. В російсько-українській війні росія використовує ракетоносці Ту-160 та Ту-95. Останні з’являються частіше в повітряному просторі ворога. Хто зна, чи це ті ж стратегічні бомбардувальники, які ми віддали росії роки тому.

У 1990-х — на початку 2000-х років в Україні було знищено десятки стратегічних літаків:

• близько 60 Ту-22 різних модифікацій;
• дев’ять Ту-160;
• 21 Ту-95МС.
  

Ліквідація відбувалася поетапно: спочатку літаки роззброювали та виводили з бойового складу, після чого планери розрізали на частини. Останній Ту-22М3 урочисто знищили у січні 2006 року в Полтаві. На цій церемонії відрізали краєчок носа літака. 15-сантиметровий конус відразу ж вручили як сувенір послу США Джону Гербсту. 

Частину машин передали до музеїв — зокрема, до Державного музею авіації України та Полтавського музею дальньої авіації.

Після ядерного роззброєння: втрачені можливості модернізації

«З точки зору обороноздатності України ці важкі бомбардувальники ніякої ролі не відігравали. Це була гиря на нозі – каже Андрій Харук і продовжує:

У наступні роки розвиток військової авіації України фактично не фінансувався. На колишніх базах зберігали списані Су-24 і МіГ-29, які використовували як донорів запчастин для ремонту інших машин. Такий «канібалізм» дозволяв підтримувати в строю мінімальну кількість літаків.

2014 рік і початок відновлення

Після окупації Криму у 2014 році частина української авіатехніки була захоплена росією. Водночас окремі підрозділи встигли перегнати літаки та гелікоптери на материкову Україну. Пізніше частину техніки вдалося повернути наземним шляхом.

Андрій Харук додає: «Єдиною бригадою штурмової авіації є 299-та. За період АТО відбувався тільки ремонт та повернення авіатехніки. Бо грошей на це особливо не було, все йшло на сухопутні війська. Особливо враховуючи те, що з вересня 2014 року за Мінськими угодами ми змушені були припинити дію авіації над зоною АТО»

Українська авіація у війні 2022 року

Повномасштабне вторгнення 2022 року стало випробуванням для Повітряних Сил України. Попри удари по аеродромах і спроби знищити авіапарк, українські льотчики зберегли боєздатність і продовжили виконувати бойові завдання. Це стало несподіванкою не лише для росії, а й для багатьох західних аналітиків.

Історія роззброєння української авіації демонструє, наскільки важливою є роль авіації у сучасній війні. Сьогодні українські пілоти ефективно протидіють противнику, а російська авіація зазнає втрат — зокрема гелікоптерів Ка-52, штурмовиків Су-25 і бомбардувальників Су-34.

Водночас очевидно: для повноцінної оборони та наступальних можливостей Україні потрібні сучасні бойові літаки. Минулі рішення змінити неможливо, однак нинішній розвиток військової авіації України залежить від системної модернізації та міжнародної підтримки. Роззброєння української авіації стало частиною історії, але майбутнє Повітряних Сил формується вже зараз.